Ігор Харченко: Загроза релігійної війни в Україні: виклики для влади і суспільства

НЕЗАЛЕЖНИЙ АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР ГЕОПОЛІТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Борисфен Інтел, 6 листопада 2018р

Cuius regio, eius religio
Чия влада, того й релігія

Чи є передумови для релігійної війни в Україні?

Вихідна ситуація

Конфлікт між українськими православними церквами і російською православною церквою відбувається в межах однієї релігійної групи — православ'я.

Релігійна війна, в класичному її трактуванні, це збройний конфлікт між представниками різних релігійних груп.

З огляду на це, ми можемо констатувати наступне — немає підстав стверджувати, що в Україні можлива релігійна війна у результаті надання Томосу на створення української помісної православної церкви.

 

Що таке «релігійна війна» в Україні?

Те можливе і доволі вірогідне міжцерковне протистояння, яке російські ЗМІ, російські політики, представники РПЦ та проросійські українські політики трактують як класичну релігійну війну — є, фактично, війною ідентичностей, а не віри.

 

Українська ідентичність увійшла в конфлікт з російською ідентичністю вже давно, свідченням чого є те, що розвиток подій під час Майдану 2004 року та Майдану 2013–2014 років був цілковитою несподіванкою для російської влади (не дивлячись на те, що в 2014 році вона була більш підготовлена і мала значно більший вплив на українську владу).

Треба враховувати той факт, що основними об'єктами впливу для російського режиму в першу чергу є російське суспільство (створення образу «обложеної фортеці») та міжнародне співтовариство.

Також можна припустити такий варіант, що провокація ескалації міжцерковного протистояння є спробою «третіх сил» глибше втягнути Росію в конфлікт з Україною для вирішення своїх геополітичних (якщо це зовнішній гравець) чи внутрішньополітичних завдань (якщо йдеться про якусь з груп російської влади, яка прагне усунути Путіна і його команду з метою зайняти їх місце).

З огляду на те, що РПЦ цілком і повністю інтегрована в систему влади в Росії («міністерство пропаганди і агітації Путіна»), ми маємо усі підстави стверджувати, що спроба розв'язати релігійну війну в Україні є спецоперацією російського режиму з дестабілізації ситуації в Україні.

 

Передумови, які дають підстави росіянам сподіватися на успіх т. зв. «релігійної війни» в Україні

  • Геополітична ситуація
    • Російсько-українська війна на Сході України.
    • Наявність розгалуженої мережі російських агентів впливу в Україні.
    • Високий рівень корумпованості відносин в українському суспільстві.
    • Невизначеність позиції європейських країн щодо російсько-української війни.
    • Відсутність стратегічних союзників України в світі.
    • Розуміння російською владою того факту, що миротворчі сили ООН на Сході України на російських умовах (інше — неможливе сьогодні) це заморожування конфлікту з невизначеними і небезпечними наслідками на довгі роки.
    • Зацікавленість частини зовнішніх гравців в підконтрольності України та її слабкості для недопущення її перетворення на регіонального лідера.
  • Передвиборча ситуація в Україні
    • Фактичний старт виборчих кампаній в Україні, як президентської так і парламентської, де в основній битві зійдуться група П. Порошенка, група Ю. Тимошенко та проросійські групи.
    • Ці вибори є визначальними для проросійських сил, бо це їхня остання можливість для системного реваншу.
    • Навіть мінімальний успіх проросійських сил на виборах в 2019 році дає росіянам шанс отримати перемогу в окремих регіонах України на наступних місцевих виборах, що створить можливість захоплення територій «мирними» методами через створення проросійських анклавів для подальшої дестабілізації ситуації в Україні.
  • Складність релігійної «карти» України
    • Православ'я, яке представлене значною групою менших і більших церков.
    • Католицизм, який представлений в Україні структурами Римо-Католицької Церкви (з переважаючим впливом поляків) та Української Греко-Католицької Церкви, яка, теоретично, теж могла би увійти в Українську Помісну Церкву як співзасновник.
    • Протестантизм, який представлений великою кількістю як «старих» так і «нових» протестантських церков, що становлять сьогодні серйозний електоральний фактор напередодні виборів (відбулося їхнє принаймні формальне об'єднання на чолі з О. Турчиновим).
    • Іслам, який в Україні вже давно вийшов за межі етнічних груп, для яких він був традиційною релігією.
    • Інші релігійні течії, які через світоглядну і організаційну кризу традиційних для України церков набирають все більше популярності, особливо серед молоді.
  • Зниження активності громадянського суспільства в Україні
    • Високий рівень патріотизму значної частини українського суспільства нейтралізується його роз'єднаністю (організаційною та ідеологічною) і його втомою (фізичною і психологічною).

 

Фактори, які забезпечують Росії можливість для провокації «релігійної війни»

  • Бази, які можуть бути використані з цією метою:
    • монастирі та церкви, які підконтрольні РПЦ;
    • офіси російських компаній і банків.
  • Фанатики (як справжні, так і фейкові):
    • справжніх фанатиків в церковних громадах УПЦ МП (філіалу РПЦ в Україні) мало для проведення широкомасштабних акцій, але достатньо для того, щоб принести когось з них в жертву для дискредитації України і створити підстави для застосування сили Росією (таке вже неодноразово було в світовій історії);
    • фейкові «фанатики» можуть бути як підготовленими в Росії диверсантами, провокаторами і агітаторами, так і найнятими за оплату представниками українських та російських кримінальних угрупувань.
  • Політична воля керівництва Росії і їхніх агентів впливу високого рівня в Україні
    • у Путіна така політична воля є, як і бажання максимально ослабити Україну;
    • виконавці вищого рівня в Україні (Новінський, Медведчук та інші) також готові, тим більше, що самі вони проживають за межами України (наприклад, в Швейцарії) і не бояться стати жертвою такого конфлікту, якщо він вийде з-під контролю.
  • Організаційна інфраструктура, яка може бути використана:
    • мережа УПЦ МП;
    • мережа проросійських партій і організацій;
    • представництва російського бізнесу.
  • Фінанси, в першу чергу, готівкові:
    • надходження від прихожан УПЦ МП;
    • фінансові ресурси представленого в Україні російського бізнесу та бізнес-структур проросійських сил.
  • Підтримка ЗМІ, в першу чергу — телебачення:
    • телеканал «Інтер»;
    • кореспонденти та знімальні групи російських телеканалів;
    • кореспонденти та знімальні групи проросійські орієнтованих ЗМІ з Європи та інших країн світу.

 

Протидія — діяти на випередження, а не реагувати на те, що трапилося

  • Міжнародне співтовариство:
    • підтримка отримання Україною Томосу;
    • інформаційна та організаційна підтримка дій українського громадянського суспільства і влади щодо усунення загрози «релігійної війни».
  • Українська влада:
    • активна робота українських спецслужб щодо виявлення організаторів і виконавців, попередження конфліктів та знешкодження диверсійних груп і припинення діяльності провокаторів, агітаторів та пропагандистів;
    • активна інформаційна кампанія як в Україні так і за її межами;
    • співпраця та координація дій зі структурами громадянського суспільства і «друзями України» в провідних країнах світу.
  • Суспільство:
    • мобілізація (організаційна);
    • роз'яснювальна робота на рівні громад і цільових груп;
    • створення координаційного центру для підвищення власної організаційної спроможності;
    • створення антикризової ситуаційної групи для моніторингу ситуації і підготовки рішень для суспільства та влади;
    • розгортання мережі протидії ворожим впливам (як елемент системи суспільної безпеки).

 

За умови ефективної взаємодії міжнародного співтовариства, української влади та українського громадянського суспільства російська спроба дестабілізувати суспільно-політичну ситуацію в Україні під приводом «релігійної війни» зазнає невдачі, а Україна здійснить ще один крок в напрямку власної геополітичної суб'єктності.

Бюлетень Пліч-о-пліч